«Ви знаєте, що у них за в'язниці? Тут немає цивілізації», — поки не дізнаєшся, що дія «Infinity Pool» Брендона Кроненберга відбувається на вигаданому острові Ла-Толка, починає здаватися, що даремно ж це вони так про хорватів, у яких знімали горрор, приречений опинитися у вашому топі цього року.

Письменник Джеймс Фостер із дружиною приїжджають на курорт, аби подолати творчу кризу (загалом, криза і в їхньому шлюбі, і в сумних очах Александра Скашґорда), де знайомляться з Албаном і Габі (Міа Гот), що непомітно для недосвідчених іноземців чіпляють їх на гачок. Джеймс випадково вчиняє злочин: збиває на машині фермера. Виявляється, що у фантастичній державі покаранням за все є страта, ось тільки від неї можна відкупитися смертю свого абсолютного двійника. Так герої опиняються у вирі трансгресивних практик, адже купка багатіїв вирішують, що для них закон не писаний.

Кроненберг молодший, як і завжди, естетизуючи насильство в гіпнотичній атмосфері тотального божевілля (під дивовижний ембієнт Тіма Гекера), цього разу ставить питання гуманістичного характеру. Наскільки ви ненавидите себе? І чи зможете завдавати біль іншим, якщо покарання не лякає? Фільм не шокує так сильно, як заявлено в промокампанії, швидше залишає післясмак, як від непоганої, хоч і вторинної антиутопії, а ще іноді сповнений приємних постнуарних напівтонів, особливо під час сцен Скашґорда і Гот.

До слова, Міа Гот продовжує тут намічену у Тая Веста лінію і демонструє female rage перформанс від ідеального токсичного трикстера-маніпулятора. Її героїня пробирається в саме серце своєї жертви, аби розчавити гідність того, хто загруз у ресентименті з приводу власної мужності та відсутності таланту.

«Infinity Pool» рекомендовано любителям Лантімоса, Ное та гри «Діско Елізіум». Крім того, у стрічці є неймовірної краси приманка — сцена наркотичного еротичного тріпу, яку ви будете дивитися на репіті. Фільм залишить відчуття витонченої незавершеності, яка спочатку злить, а потім навіть заводить. Так що welcome, якщо любите жорстоке та красиве кіно.