Дорогі друзі!

30 травня мені виповнюється 30 рочків, з нагоди чого я відкриваю збір 🙃 половина суми піде на закупівлю матеріалів для творчості діткам, які опинилися в скрутних обставинах, а половина на запчастини для квадрокоптерів для нашого хорошого друга Артема, який нас захищає в лавах ЗСУ

🎯 Ціль: 30 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6HvhQyBGiy

💳Номер картки банки
4441 1111 2460 0986

Всім цьом ❤️

Слово "діаспора" запозичене з грецької мови, де diaspora означає "розсіяння, розпорошення". Грецьке diaspora складається з двох частин: dia- (укр. "крізь, по, між") і spora (укр. "сівба, насіння, посів"). Перша частина dia- походить від грецького прийменника dia, що означає "через", а друга — від дієслова speirō, тобто "сіяти".

Слово "ритм" запозичене з грецької мови, де rhythmos означає "впорядкований рух, міра, такт". Грецьке rhythmos утворене від дієслова rhein, що означає "текти, плисти". Таким чином, первісне значення слова rhythmos пов’язане з плинністю, впорядкованим потоком або рухом. Згодом значення перейшло на позначення регулярності, послідовності та повторюваності — тобто ритму.

Слово "симпатичний" походить від французького sympathique, що походить від латинського sympathia, яке своєю чергою має грецьке походження — sympatheia, що означає "співчуття, співпереживання, спорідненість почуттів". Грецьке sympatheia складається з двох частин: syn- (укр. "разом, з") і pathos (укр. "почуття, страждання, емоція"). Первісно слово означало "співпереживання", а згодом набуло значення "приємний, викликає прихильність", тобто такий, що викликає позитивні емоції або співчуття.

Слово "мачо" походить від іспанського macho (укр. "самець"), що веде своє походження від латинського masculus, зменшувального від mas (укр. "чоловік, самець"), пов’язаного з праіндоєвропейським коренем *mas- (укр. "сила", "мужність"). Первісно macho означало біологічну стать, але з часом набуло значення "мужній чоловік", часто з відтінком надмірної або показної маскулінності. У сучасних мовах, зокрема українській, "мачо" вживається саме в цьому конотативному сенсі.

Слово "тюль" походить від французького tulle — назви міста Тюль на півдні Франції, яке в XIX столітті стало відомим центром виробництва тонких сітчастих тканин. Французьке tulle, у свою чергу, увійшло до загального вжитку як назва легкої прозорої матерії з дрібною сіткою, що використовувалася для фіранок, вуалей та балетних пачок. Таким чином, слово "тюль" має топонімічне походження і первісно означало "тканина з Тюля", а згодом стало загальною назвою для цього виду текстилю.

Слово "лектор" походить від пізньолатинського lector (укр. "читач"), що є віддієслівним іменником від класичного латинського legere (укр. "читати", "збирати", "вибирати"). Це дієслово походить від праіндоєвропейського кореня leg-, що означає "збирати", а також дав похідні зі значенням "говорити" — у сенсі "підбирати слова". Уперше в англійській мові слово lector з’являється в кінці XIV століття у значенні "читач, клирик з нижчого духовного чину, призначений для читання священних текстів людям". У середньоанглійській також існувало слово lectory (укр. "дім для читання"), що вказує на функціональний зв’язок з місцем публічного оголошення текстів.

Слово "бісквіт" походить від середньолатинського biscoctum (укр. "двічі спечений"), що є дієприкметником від латинського bis coctus — буквально "(хліб) спечений двічі". До його складу входять bis (укр. "двічі") та coquere (укр. "пекти", "готувати"). Уперше в романських мовах слово фіксується у формі bescuit у старофранцузькій мові XII століття. Звідти потрапляє в англійську мову у вигляді besquite вже в XIV столітті, а в XVI столітті трансформується в bisket. Сучасне написання biscuit усталюється на початку XIX століття під впливом спорідненого італійського biscotto. Первісно слово означало твердий, сухий хліб або корж, який випікали двічі для тривалого зберігання — переважно у морських подорожах чи військових походах. У США з 1818 року фіксується нове значення: "м’яка кругла булочка", що суттєво відрізняється від європейського вживання.

Слово «брелок» запозичено в українську мову, очевидно, через російське посередництво з французької breloque (укр. "брелок"), що засвідчене у цій формі з XVII століття. Французьке breloque, у свою чергу, споріднене з ранішим brelique — словом XVI століття зі значенням "дрібна прикраса", "цяцька", етимологія якого залишається неясною. За однією з версій, brelique має звуконаслідувальне походження — ймовірно, передає брязкіт або дзвінкий звук підвісної прикраси.

Слово "алігатор" походить від іспанського el lagarto ( укр. "ящірка"), точніше el lagarto de Indias (укр. "ящірка з Індій" (тобто з Нового Світу, як тоді називали Америку)). Іспанське lagarto, своєю чергою, має латинське коріння — lacertus, що також означає "ящірка". В англійську мову цей термін потрапив у XVI столітті в спотвореній формі — aligarto, де початковий артикль el злився зі словом, а згодом трансформувався в знайому сучасну форму alligator. Таким чином, слово "алігатор" має змішане походження — від латинського lacertus через іспанське el lagarto — і первісно означало "велику ящірку з Америки", а з часом стало назвою окремого виду хижих рептилій.

Англійське crocodile походить від грецького krokodilos — давньої назви великої водяної ящірки, яку, за словами Геродота, використовували йонійці для позначення нільського хижака. Через латинське crocodilus, середньолатинське cocodrillus і старофранцузьке cocodrille слово потрапило до середньоанглійської у формах cokedrille, cocodril тощо. З XVI століття воно набуло сучасної форми crocodile, адаптованої до латинсько-французької орфографії.