Те що наша Церква переживає важкі часи відчуває кожен її парафіянин. І не дивлячись на небачену свободу віри у нашій Державі*, всеж ми вимушені констатувати, що не багато людей публічно готові заявляти про свою приналежність та підтримку УПЦ.
У кожного свої причини, але погодьтеся, дуже дивно буває коли бачиш представників нашої Церкви серед волонтерів у будь яких місцях, де вони жертовно служать своєму народові і багато хто віддає цієй справі усього себе, але у той же час, приховують свою приналежність до Української Православної Церкви.
Така біда є і серед вірян, які соромляться зізнатися у храм якої конфесії вони ходять.
Проблемна глобальна, і у кожного свої аргументи і причини у тій чи іншій ситуації сповідувати свою віру або ні.
Але у в'язниці все геть по іншому. На моє особисте здивування, більшість ув'язнених радіють з того що зустріли священика “нормальной Церкви”. І це не тому що і тут люди стали жертвами пропаганди, та поділяють думки телемарафону та платних експертів, які вважають, що наше місце у в'язниці - ні!
Багато з ким доводиться зустрічатися, для яких подібні місця вже майже рідні і кожен із них згадує часи, коли присутність у в'язниці священика як духовного наставника була нормою, і саме головне, що більшість священиків були саме нашої Церкви, яку тут, як і пропагандисти, іменують як і усюди - МП, але не з присмаком ненависті, а навпаки, зі спогадами про підтримку рядового священика, який не цурався тих хто помилився та скоїв злочин, чи став жертвою ганебної помилки правосуддя.
Їм не дуже цікаво слухати про собор Феофаніі, чи нашу позицію щодо приставки МП, чи щось подібне. Тут важлива сама людина та її людяність, і готовність зрозуміти ув'язненого, але не намагання його змінити.
Тут протягнута цукерка чи якісь інший смаколик, буде набагато більшою проповідю, чим сотні слів повчаннь.
Я пам'ятаю як у перші дні багато хто підходив до мене, та просив передати вдячність та уклін владиці Павлові, який, як тут кажуть, передав “грев на тюрьму” перед новорічними святами.
І мені дуже приємно було бачити вдячність нашій Церкві, коли багато хто з наших вірян передавали сюди посилки з різним. Щоб це не було, чи це чай, чи печиво, чи як у останній раз вентилятори, які стали справжніми спасінням для багатьох.
Тут вміють бути вдячними та цінувати тих хто прийшов з щирими намірами.
Так, усі люди різні, особливо тут, але мені приємно бачити що тут не те місце де треба соромитися представником якої Церкви є я.
P.S дякую всім хто не забуває за тих хто помилився у житті, чи безвинно звинувачений. Не соромтеся ціх людей, якщо вони ваші близькі, підтримуйте їх, та моліться.
Те що наша Церква переживає важкі часи відчуває кожен її парафіянин. І не дивлячись на небачену свободу віри у нашій Державі*, всеж ми вимушені констатувати, що не багато людей публічно готові заявляти про свою приналежність та підтримку УПЦ.
У кожного свої причини, але погодьтеся, дуже дивно буває коли бачиш представників нашої Церкви серед волонтерів у будь яких місцях, де вони жертовно служать своєму народові і багато хто віддає цієй справі усього себе, але у той же час, приховують свою приналежність до Української Православної Церкви.
Така біда є і серед вірян, які соромляться зізнатися у храм якої конфесії вони ходять.
Проблемна глобальна, і у кожного свої аргументи і причини у тій чи іншій ситуації сповідувати свою віру або ні.
Але у в'язниці все геть по іншому. На моє особисте здивування, більшість ув'язнених радіють з того що зустріли священика “нормальной Церкви”. І це не тому що і тут люди стали жертвами пропаганди, та поділяють думки телемарафону та платних експертів, які вважають, що наше місце у в'язниці - ні!
Багато з ким доводиться зустрічатися, для яких подібні місця вже майже рідні і кожен із них згадує часи, коли присутність у в'язниці священика як духовного наставника була нормою, і саме головне, що більшість священиків були саме нашої Церкви, яку тут, як і пропагандисти, іменують як і усюди - МП, але не з присмаком ненависті, а навпаки, зі спогадами про підтримку рядового священика, який не цурався тих хто помилився та скоїв злочин, чи став жертвою ганебної помилки правосуддя.
Їм не дуже цікаво слухати про собор Феофаніі, чи нашу позицію щодо приставки МП, чи щось подібне. Тут важлива сама людина та її людяність, і готовність зрозуміти ув'язненого, але не намагання його змінити.
Тут протягнута цукерка чи якісь інший смаколик, буде набагато більшою проповідю, чим сотні слів повчаннь.
Я пам'ятаю як у перші дні багато хто підходив до мене, та просив передати вдячність та уклін владиці Павлові, який, як тут кажуть, передав “грев на тюрьму” перед новорічними святами.
І мені дуже приємно було бачити вдячність нашій Церкві, коли багато хто з наших вірян передавали сюди посилки з різним. Щоб це не було, чи це чай, чи печиво, чи як у останній раз вентилятори, які стали справжніми спасінням для багатьох.
Тут вміють бути вдячними та цінувати тих хто прийшов з щирими намірами.
Так, усі люди різні, особливо тут, але мені приємно бачити що тут не те місце де треба соромитися представником якої Церкви є я.
P.S дякую всім хто не забуває за тих хто помилився у житті, чи безвинно звинувачений. Не соромтеся ціх людей, якщо вони ваші близькі, підтримуйте їх, та моліться.
Avoid compound hashtags that consist of several words. If you have a hashtag like #marketingnewsinusa, split it into smaller hashtags: “#marketing, #news, #usa. While the character limit is 255, try to fit into 200 characters. This way, users will be able to take in your text fast and efficiently. Reveal the essence of your channel and provide contact information. For example, you can add a bot name, link to your pricing plans, etc. Step-by-step tutorial on desktop: Hashtags are a fast way to find the correct information on social media. To put your content out there, be sure to add hashtags to each post. We have two intelligent tips to give you: Add up to 50 administrators
from us
