Красовицький щоденно

Сакартвело, гаумарджос!
1. Якщо Сирія - точно не моя тема, то можу чесно сказати, що багато в чому розуміюсь на грузинських подіях. Моя зацікавленість почалася давно, а в 2016 я звернувся до Михеїла Саакашвілі про написання книжки. Ця книжка - не стільки його біографія, скільки історія боротьби за відновлення Грузії, про те, що вдалося, а що ні. Книжка стала результатом 20 годин розмов на диктофон. Було ще, думаю, в три рази більше розмов з ним та членами команди не під запис. Було півтора десятки мандрівок Грузією та ще одна книжка - "12 розмов про Грузію". Серед співрозмовників - діячи культури, спорту, політики. Ковід та війна не дали завершити проєкт книги про грузинську культуру, який допомагав мені зробити Oleg-Sandro Panfilov , він вже не з нами, але він встиг видати в Фоліо кілька книжок, в тому числі, детальну Історію війни 2008 року.
2. Безумовно, всі процеси, які відбуваються сьогодні в Тбілісі та інших містах, базуються на подіях 2012 року, коли росії вдалося при мовчазній згоді дипломатів США, проводячи агресивне інформаційне втручання у вибори, отримати лояльну до себе, наскільки можливо, до себе, грузинську владу. Далі почався швидкий рух до відновлення ще не забутого в Грузії минулого. Одразу було повернуто додому європейських  волонтерів, що викладали в кожній школі англійську мову, відновлено викладання російської, як другої обов'язкової.

Повернулися вори в законі. Дрібний криміналітет підняв голову в маленьких містечках і селах. Почався тиск на бізнес. Поліція поступово знов навчилася закривати очі на дрібну злочинність та корупцію, рейтинг Грузії в "дуінг бізнес", звісно, впав, зростання економіки зупинилося, але в цьому питанні все знов змінилося після початку російської агресії в Україну.  Десятки тисяч мігрантів привезли з собою гроші, за рахунок росіян став зростати туризм, відновилися інвестиції, і, як подарунок з барського плеча - повернулася торгівля з росією.  Туди поїхали вино та мандарини, а в грузинських магазинах з'явилася молочка з костроми та ковбаса зі ставрополя. На жаль, сьогодні полиці супермаркетів в Тбілісі вже наполовину нагадують Ростовські або Краснодарські. "Великий брат" з'явився всюди - книжки, літаки в аеропортах, банківські картки, невидимі фсб-шники на прикордонних постах, які надають поради грузинським прикордонникам. Подібний стиль проходження кордону відчув сам, маючи змогу 40-хвилинних розмов з прикордонником, який після кожної моєї відповіді на питання зникав в таємній кімнаті. Кожна книжка в моїх речах стала предметом детального контроля спеціально викликаної людини.

3. У мене багато друзів в Грузії в різних містах. Більшість з них - поза політикою. Тим не менше, жоден з них не став на бік уряду, що підробив, як і очікувалося, результати виборів. Всі - на боці народу. Мої книжки видані грузинською мовою. Коли я був в Тбілісі в кінці травня,  я бачив мітинги молоді в Ваке, недалеко до будівлі Тбіліського Університету, під прапорами Грузії та Євросоюзу. Я розумів, що європейський вибір для гркзинської молоді не має альтернативи. Тоді, в травні,  здавалося, що влада спробує затиснути будь-який спротив. Не вдається. Кількість тих, хто хоче вільної Грузії,  більше ніж кількість тих, хто готовий на чергові десятиліття російського рабства.

Коли грузинам на виборах в якості реклами провладної партії показали ролики з розбитими російськими злочинцями українськими містами, коли грузинська влада відверто відмовилася від європейського шляху, залякуючи своїх співгромадян війною у випадку втрати влади "грузинською мрією", стало зрозуміло, які сценарії готуються. Сьогодні частина держслужбовців виступила в підтримку народу. Частина мовчить. Впевнений, що серед розглянутих бандитською владою сценаріїв є і сценарій великої крові, яка буде пролита на вулиці Руставелі при знищенні барикад та розгоні натовпу. Це викличе реакцію у вигляді штурму урядових будівель. Далі може бути звернення падаючої влади за допомогою до путіна. Чи буде в результаті на вулицях росгвардія або переодягнений в грузинську форму омон, покаже час.

www.tgoop.com/krass67/4435

264 viewsNov 30 at 22:32

Сакартвело, гаумарджос!
1. Якщо Сирія - точно не моя тема, то можу чесно сказати, що багато в чому розуміюсь на грузинських подіях. Моя зацікавленість почалася давно, а в 2016 я звернувся до Михеїла Саакашвілі про написання книжки. Ця книжка - не стільки його біографія, скільки історія боротьби за відновлення Грузії, про те, що вдалося, а що ні. Книжка стала результатом 20 годин розмов на диктофон. Було ще, думаю, в три рази більше розмов з ним та членами команди не під запис. Було півтора десятки мандрівок Грузією та ще одна книжка - "12 розмов про Грузію". Серед співрозмовників - діячи культури, спорту, політики. Ковід та війна не дали завершити проєкт книги про грузинську культуру, який допомагав мені зробити Oleg-Sandro Panfilov , він вже не з нами, але він встиг видати в Фоліо кілька книжок, в тому числі, детальну Історію війни 2008 року.
2. Безумовно, всі процеси, які відбуваються сьогодні в Тбілісі та інших містах, базуються на подіях 2012 року, коли росії вдалося при мовчазній згоді дипломатів США, проводячи агресивне інформаційне втручання у вибори, отримати лояльну до себе, наскільки можливо, до себе, грузинську владу. Далі почався швидкий рух до відновлення ще не забутого в Грузії минулого. Одразу було повернуто додому європейських  волонтерів, що викладали в кожній школі англійську мову, відновлено викладання російської, як другої обов'язкової.

Повернулися вори в законі. Дрібний криміналітет підняв голову в маленьких містечках і селах. Почався тиск на бізнес. Поліція поступово знов навчилася закривати очі на дрібну злочинність та корупцію, рейтинг Грузії в "дуінг бізнес", звісно, впав, зростання економіки зупинилося, але в цьому питанні все знов змінилося після початку російської агресії в Україну.  Десятки тисяч мігрантів привезли з собою гроші, за рахунок росіян став зростати туризм, відновилися інвестиції, і, як подарунок з барського плеча - повернулася торгівля з росією.  Туди поїхали вино та мандарини, а в грузинських магазинах з'явилася молочка з костроми та ковбаса зі ставрополя. На жаль, сьогодні полиці супермаркетів в Тбілісі вже наполовину нагадують Ростовські або Краснодарські. "Великий брат" з'явився всюди - книжки, літаки в аеропортах, банківські картки, невидимі фсб-шники на прикордонних постах, які надають поради грузинським прикордонникам. Подібний стиль проходження кордону відчув сам, маючи змогу 40-хвилинних розмов з прикордонником, який після кожної моєї відповіді на питання зникав в таємній кімнаті. Кожна книжка в моїх речах стала предметом детального контроля спеціально викликаної людини.

3. У мене багато друзів в Грузії в різних містах. Більшість з них - поза політикою. Тим не менше, жоден з них не став на бік уряду, що підробив, як і очікувалося, результати виборів. Всі - на боці народу. Мої книжки видані грузинською мовою. Коли я був в Тбілісі в кінці травня,  я бачив мітинги молоді в Ваке, недалеко до будівлі Тбіліського Університету, під прапорами Грузії та Євросоюзу. Я розумів, що європейський вибір для гркзинської молоді не має альтернативи. Тоді, в травні,  здавалося, що влада спробує затиснути будь-який спротив. Не вдається. Кількість тих, хто хоче вільної Грузії,  більше ніж кількість тих, хто готовий на чергові десятиліття російського рабства.

Коли грузинам на виборах в якості реклами провладної партії показали ролики з розбитими російськими злочинцями українськими містами, коли грузинська влада відверто відмовилася від європейського шляху, залякуючи своїх співгромадян війною у випадку втрати влади "грузинською мрією", стало зрозуміло, які сценарії готуються. Сьогодні частина держслужбовців виступила в підтримку народу. Частина мовчить. Впевнений, що серед розглянутих бандитською владою сценаріїв є і сценарій великої крові, яка буде пролита на вулиці Руставелі при знищенні барикад та розгоні натовпу. Це викличе реакцію у вигляді штурму урядових будівель. Далі може бути звернення падаючої влади за допомогою до путіна. Чи буде в результаті на вулицях росгвардія або переодягнений в грузинську форму омон, покаже час.

BY Красовицький щоденно