І автор переконливо це показує в романі — як навіть вийшовши на пенсію, генерали КДБ та ФСБ продовжують свою таємну діяльність, пов’язану зі впливом їхньої “контори” по всіх куточках світу — і, звісно, з великими грошима. В романі є тільки один, скажемо так, “умовно позитивний” персонаж — чесний історик Іван Ніколаєв, який не йде на співпрацю з “органами” і спочатку від того потерпає, а потім, несподівано для себе, опиняється таким собі “живим символом” національного опору в одній з республік Росії (а згодом навіть в двох). Проте це все ж досить слабкий і не дуже активний персонаж (але краще за нього жодного “символу” у мешканців республік не знайшлося), та і його сюжетна лінія в романі невелика. Тож співчувати навіть йому не дуже виходить. А більше взагалі нікому. Історичні екскурси, яких у романі чимало, тут не просто так. Завдяки їм автор розгортає перед читачем історію становлення, розвитку та діяльности радянських а потім російських спецслужб протягом майже століття — аж до наших часів і недалекого майбутнього. Ці екскурси дають можливість осягнути картину цілком, у її динаміці, розгалуженості і розвитку, осягнути величезний масштаб і коріння цієї страшної злочинної системи. Зрозуміти, як вона діє і на чому тримається. Тільки ближче до фіналу, коли дія роману все більше прискорюється, такі історичні екскурси стають вже трохи зайвими, бо гальмують розвиток основних подій у “сучасній” лінії розповіді. Але майже до самого фіналу ці екскурси свою роль виконують. Спочатку події в романі розвиваються досить повільно. Але після смерті Путіна навесні 2025 року (за досить підозрілих обставин, до речі) події потроху прискорюються. Залаштункова боротьба російських можновладців і спецслужб за новий розподіл влади та великі гроші, інтриги, замовні вбивства... А тим часом розгортається українській наступ на півдні, ЗСУ входять до Криму, Керченській міст зруйновано, російській фронт поступово “сиплеться”, в Москві постійно лунають сирени повітряних тривог через українські ракети та безпілотники, у Росії підіймають голови національно-визвольні рухи... На тлі всіх цих подій нинішні та колишні офіцери та генерали ФСБ намагаються врятувати свої дупи, посади, владу та великі гроші, до яких мають доступ — а також отримати доступ до ще більших грошей. Саме так: влада, таємна та явна — та великі гроші — це те, на чому тримається вся злочинна система російських спецслужб. Держава у державі. Більш того: цей ненажерливий спрут протягнув свої мацаки далеко за межі Росії. Фінансування диктаторських режимів, терористичних угруповань, продажних політиків і журналістів, агентів впливу, медіа-ресурсів, перспективних бізнес-проектів і так далі по всьому світу. ФСБ має зв’язки не тільки з різноманітними злочинними угрупованнями — але й з цілком респектабельними бізнесменами, політиками — і навіть з Ватиканом і швейцарськими банками. Тож події роману відбуваються не тільки в Росії, а також в Італії, Швейцарії, Франції — куди регулярно їздить один з головних персонажів роману Олексій Вікторович Дерев’яков, генерал КДБ у відставці — “сірий кардинал” багатьох таємних операцій та хранитель великих грошей, про які дехто підозрює, але ніхто не знає нічого напевно. Дерев’якову вже за дев’яносто, він знає, що скоро помре — тож має завершити низку справ, чиє коріння тягнеться ще у радянське минуле, розв’язати деякі питання та передати великі, дуже великі гроші надійному спадкоємцю. Але чи дадуть йому це зробити його молодші колишні “колеги”, що теж мають види на цей “спадок”?.. У будь-якого художнього твору є три чинники впливу на читача: емоційний, естетичний та інтелектуальний. У цьому романі з величезним відривом лідирує інтелектуальний фактор. Емоційного тут маже нема, а естетичний, хоч і є, але дуже невеликий і грає суто допоміжну роль. Цей роман чимось нагадує дуже складну та заплутану шахову партію — з хитромудрими комбінаціями, що прораховані на багато ходів наперед,пастками, несподіваними ходами, жертвами фігур і так далі.
І автор переконливо це показує в романі — як навіть вийшовши на пенсію, генерали КДБ та ФСБ продовжують свою таємну діяльність, пов’язану зі впливом їхньої “контори” по всіх куточках світу — і, звісно, з великими грошима. В романі є тільки один, скажемо так, “умовно позитивний” персонаж — чесний історик Іван Ніколаєв, який не йде на співпрацю з “органами” і спочатку від того потерпає, а потім, несподівано для себе, опиняється таким собі “живим символом” національного опору в одній з республік Росії (а згодом навіть в двох). Проте це все ж досить слабкий і не дуже активний персонаж (але краще за нього жодного “символу” у мешканців республік не знайшлося), та і його сюжетна лінія в романі невелика. Тож співчувати навіть йому не дуже виходить. А більше взагалі нікому. Історичні екскурси, яких у романі чимало, тут не просто так. Завдяки їм автор розгортає перед читачем історію становлення, розвитку та діяльности радянських а потім російських спецслужб протягом майже століття — аж до наших часів і недалекого майбутнього. Ці екскурси дають можливість осягнути картину цілком, у її динаміці, розгалуженості і розвитку, осягнути величезний масштаб і коріння цієї страшної злочинної системи. Зрозуміти, як вона діє і на чому тримається. Тільки ближче до фіналу, коли дія роману все більше прискорюється, такі історичні екскурси стають вже трохи зайвими, бо гальмують розвиток основних подій у “сучасній” лінії розповіді. Але майже до самого фіналу ці екскурси свою роль виконують. Спочатку події в романі розвиваються досить повільно. Але після смерті Путіна навесні 2025 року (за досить підозрілих обставин, до речі) події потроху прискорюються. Залаштункова боротьба російських можновладців і спецслужб за новий розподіл влади та великі гроші, інтриги, замовні вбивства... А тим часом розгортається українській наступ на півдні, ЗСУ входять до Криму, Керченській міст зруйновано, російській фронт поступово “сиплеться”, в Москві постійно лунають сирени повітряних тривог через українські ракети та безпілотники, у Росії підіймають голови національно-визвольні рухи... На тлі всіх цих подій нинішні та колишні офіцери та генерали ФСБ намагаються врятувати свої дупи, посади, владу та великі гроші, до яких мають доступ — а також отримати доступ до ще більших грошей. Саме так: влада, таємна та явна — та великі гроші — це те, на чому тримається вся злочинна система російських спецслужб. Держава у державі. Більш того: цей ненажерливий спрут протягнув свої мацаки далеко за межі Росії. Фінансування диктаторських режимів, терористичних угруповань, продажних політиків і журналістів, агентів впливу, медіа-ресурсів, перспективних бізнес-проектів і так далі по всьому світу. ФСБ має зв’язки не тільки з різноманітними злочинними угрупованнями — але й з цілком респектабельними бізнесменами, політиками — і навіть з Ватиканом і швейцарськими банками. Тож події роману відбуваються не тільки в Росії, а також в Італії, Швейцарії, Франції — куди регулярно їздить один з головних персонажів роману Олексій Вікторович Дерев’яков, генерал КДБ у відставці — “сірий кардинал” багатьох таємних операцій та хранитель великих грошей, про які дехто підозрює, але ніхто не знає нічого напевно. Дерев’якову вже за дев’яносто, він знає, що скоро помре — тож має завершити низку справ, чиє коріння тягнеться ще у радянське минуле, розв’язати деякі питання та передати великі, дуже великі гроші надійному спадкоємцю. Але чи дадуть йому це зробити його молодші колишні “колеги”, що теж мають види на цей “спадок”?.. У будь-якого художнього твору є три чинники впливу на читача: емоційний, естетичний та інтелектуальний. У цьому романі з величезним відривом лідирує інтелектуальний фактор. Емоційного тут маже нема, а естетичний, хоч і є, але дуже невеликий і грає суто допоміжну роль. Цей роман чимось нагадує дуже складну та заплутану шахову партію — з хитромудрими комбінаціями, що прораховані на багато ходів наперед,пастками, несподіваними ходами, жертвами фігур і так далі.
The group also hosted discussions on committing arson, Judge Hui said, including setting roadblocks on fire, hurling petrol bombs at police stations and teaching people to make such weapons. The conversation linked to arson went on for two to three months, Hui said. A new window will come up. Enter your channel name and bio. (See the character limits above.) Click “Create.” Telegram channels enable users to broadcast messages to multiple users simultaneously. Like on social media, users need to subscribe to your channel to get access to your content published by one or more administrators. How to Create a Private or Public Channel on Telegram? The Channel name and bio must be no more than 255 characters long
from us
