«Конотопська відьма» Уривського й «Кабаре» Олени Коляденко — тандем, що пробудив любов до танців, яку, здавалось, MONATIK загубив з часу повномасштабного вторгнення: «Після перегляду цих вистав я не міг заспокоїти минуле, яке просто виносило давно замкнені двері. Я згадав, що танці — це сонце. Танці всупереч, танці зі сльозами на очах через біль».

оголошуючи кастинг людей у нову відеороботу, Дмитро хвилювався — знав, що багато танцівників виїхало закордон. але на відбір прийшло майже пів тисячі артистів — це дало розуміння руху в вірному напрямі. останньою краплею в джерелі натхнення стало бажання синів Дмитра піти на танці — так почала прокидатись «Вічно Танцююча Людина».

«Те, що ми створили, задумувалось як поєднання різних видів мистецтва», — розповідає Юлія Паскаль. для мене було новиною, що Юля, яку я знаю як дизайнерку бренду PASKAL, співпрацює з MONATIK як режисерка кліпів — разом автори прийшли до візії театру, в якому прокидається дух людини, що вічно танцює, де є розуміння неоціненного дару життя, що дане нам для створення. це триптих, де спершу герої існують в бомбосховищі, згодом оживають з завмерлого стану та вриваються у Світ, де кожен проявляє себе, уособлюючи знак Зодіаку.

поєднавши різність темпераментів, характерів й досвідів, MONATIK та Юлія Паскаль наповнили історію символізмом й бажанням створення попри все: «Це наша культура, яка має існувати, має надихати, бо сповнена енергією життя. Дух Вічно Танцюючої Людини — про силу перетворення і народження нового».