[☧]ЛЗУТ.

«Гетьманське кіно»

Павло Скоропадський прагнув зміцнити українську національну ідентичність, включаючи розвиток української культури. Він віддавав особливу увагу створенню культурних інституцій, спрямованих на підтримку та розвиток української мови, української освіти, українського офіцерства, літератури та мистецтва.
Гетьман сприяв виданню україномовних книг і періодичних видань. Не можна залишити без уваги й кіно.

У червні 1918-го при Міністерстві народної освіти і мистецтв відновила роботу Кінематографічна секція, заснована ще за часів попередньої влади – Центральної Ради. Секцію очолювала Людмила Черняхівська-Старицька. Головним завданням було створення власної кіностудії, навчального закладу з підготовки кінофахівців та мережі державних кінотеатрів.
Територію України розділили на чотири зони – у кожній мало відкритися відділення Кінематографічної секції. Їм належало опікуватися прокатом кінострічок у своєму регіоні, а також фільмувати сюжети з місцевого життя, для чого мусили мати в штаті кінооператора.
Кінематографічна секція одержала можливість розпочати власні хронікальні зйомки, оскільки гетьманський уряд зміг придбати німецьку знімальну техніку.

У червні Скоропадський зажадав від Отамана-міністра Федора Лизогуба розглянути питання українізації. Вже потім Скоропадський видав наказ про українізацію кіна. На його виконання заснувалася перша державна установа в галузі кінематографу – акціонерне товариство «Українфільма». Воно мало у своєму розпорядженні знімальний павільйон — найкращий у Києві за технічним оснащенням. А також придбало у Відні для зйомок 35 тис. метрів кіноплівки.
«Українфільма» оголосило сценарний конкурс, запропонувавши письменникам надсилати сценарії на будь-які теми – історичні чи побутові. Нарешті товариство розпочало роботу над ігровими кінокартинами «Чорна Рада», «Кармелюк», «Брехня». Екранізації творів відповідно Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Володимира Винниченка, тощо.

Загалом Павло Скоропадський мріяв, за його словами, "широко розповсюдити кінематограф серед народу з виховною та науковою метою".
[☧]ᏗЗᎩᎢ

www.tgoop.com/national24S/629

848 viewsMay 19 at 12:35

«Гетьманське кіно»

Павло Скоропадський прагнув зміцнити українську національну ідентичність, включаючи розвиток української культури. Він віддавав особливу увагу створенню культурних інституцій, спрямованих на підтримку та розвиток української мови, української освіти, українського офіцерства, літератури та мистецтва.
Гетьман сприяв виданню україномовних книг і періодичних видань. Не можна залишити без уваги й кіно.

У червні 1918-го при Міністерстві народної освіти і мистецтв відновила роботу Кінематографічна секція, заснована ще за часів попередньої влади – Центральної Ради. Секцію очолювала Людмила Черняхівська-Старицька. Головним завданням було створення власної кіностудії, навчального закладу з підготовки кінофахівців та мережі державних кінотеатрів.
Територію України розділили на чотири зони – у кожній мало відкритися відділення Кінематографічної секції. Їм належало опікуватися прокатом кінострічок у своєму регіоні, а також фільмувати сюжети з місцевого життя, для чого мусили мати в штаті кінооператора.
Кінематографічна секція одержала можливість розпочати власні хронікальні зйомки, оскільки гетьманський уряд зміг придбати німецьку знімальну техніку.

У червні Скоропадський зажадав від Отамана-міністра Федора Лизогуба розглянути питання українізації. Вже потім Скоропадський видав наказ про українізацію кіна. На його виконання заснувалася перша державна установа в галузі кінематографу – акціонерне товариство «Українфільма». Воно мало у своєму розпорядженні знімальний павільйон — найкращий у Києві за технічним оснащенням. А також придбало у Відні для зйомок 35 тис. метрів кіноплівки.
«Українфільма» оголосило сценарний конкурс, запропонувавши письменникам надсилати сценарії на будь-які теми – історичні чи побутові. Нарешті товариство розпочало роботу над ігровими кінокартинами «Чорна Рада», «Кармелюк», «Брехня». Екранізації творів відповідно Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Володимира Винниченка, тощо.

Загалом Павло Скоропадський мріяв, за його словами, "широко розповсюдити кінематограф серед народу з виховною та науковою метою".
[☧]ᏗЗᎩᎢ

BY [☧]ЛЗУТ.