tgoop.com/ne_kapelan/143
Last Update:
Сіре небо, яке настільки низьке що зачіпає електроопори. Вітер, сніг, зима. Дерево з колючками росте посеред великого лугу. Ні листочків, нічого, тільки гілки й колючки розміром з палець.
Крижана душа, в яку впилися колючки злості, безпорадності, безвиході, відчаю, нерозуміння. Окрім цих інші рани душі, які як думав загоїлися, починають знову сочитися. Дивишся на це дерево і розумієш, що ментально ти ним зв'язаний по руках і ногах. Воно все тебе дере, здирає шкіру твоєї душі при спробах якось вирватися. Пута, пута, пута якими оповита, знерухомлена душа, голова і почуття.
Прекрасний день був щоб померти і більше щодня не мучитися від колючок цього дерева. Але цей день прийде не тоді коли ти його чекаєш. Не тоді коли ти кричиш в небо Господь! Забери мене звідси до Себе!!! Туди де Твій спокій, де Твої тепло, ласка, радість і погляд повний Любові.
Ні! Це буде тільки тоді, коли ти запланував і хотів працювати для Бога, підтягувати інших служити Йому, вкладувався в парафії, жив ними...
А тепер ти містер лох, який попав ногами в маргарин.
Огидний сам собі...
BY НЕ капелан☦
Share with your friend now:
tgoop.com/ne_kapelan/143