НЕ капелан☦

Вдруге моє серце дякує Господу за армійське випробування. Це спонтанно вийшло. Ця молитва була просто сказана минуючи розум, адже все моє нутро противиться цій реальності. Говорило серце і сьогодні сталася подяка. За погану погоду, за умови, обставини і людей навколо.
Потім в бліндажі була розмова на різні теми. Звучали питання прості й складні. Бліндаж, пічка, вечір на полігоні, бесіда з військовими про високе і водночас буденне. Один стан, міняє інший. Одні думки, змінюються іншими. Безвихідь, радість, безвихідь.
Ти наче знаєш що робиш те чи інше правильно будучи на цьому місці, але туга, невимовна туга, бере своє занурюючи тебе в черговий стан. Враження, що ти тут назавжди. Що назавжди оце все і ти вже ніколи не виберешся з цього рабства.

www.tgoop.com/ne_kapelan/166

1.3K viewsedited  Dec 12 at 17:25

Вдруге моє серце дякує Господу за армійське випробування. Це спонтанно вийшло. Ця молитва була просто сказана минуючи розум, адже все моє нутро противиться цій реальності. Говорило серце і сьогодні сталася подяка. За погану погоду, за умови, обставини і людей навколо.
Потім в бліндажі була розмова на різні теми. Звучали питання прості й складні. Бліндаж, пічка, вечір на полігоні, бесіда з військовими про високе і водночас буденне. Один стан, міняє інший. Одні думки, змінюються іншими. Безвихідь, радість, безвихідь.
Ти наче знаєш що робиш те чи інше правильно будучи на цьому місці, але туга, невимовна туга, бере своє занурюючи тебе в черговий стан. Враження, що ти тут назавжди. Що назавжди оце все і ти вже ніколи не виберешся з цього рабства.

BY НЕ капелан☦