tgoop.com/ne_kapelan/281
Last Update:
Взагалі дияконство це була моя ідея фікс з самих початків себе у церкві. Я себе не бачив священиком і не відчував священичого покликання. Відколи я побачив службу з дияконом, відчув її і пережив, я влюбився по вуха в це служіння. І ось настала моя дияконська хіротонія на Трьох Святих в 2010 році. Сказати що я був на сьомому небі від щастя, це нічого не сказати. Через декілька місяців на Трійцю мені одягнули подвійний орар і я був самим щасливим дияконом в той день. Величезний собор і я маю місце для молитовного пориву у вишину. 13 років служіння в найбільшому кафедральному соборі УПЦ одні з найкращих в житті. А потім Господь благословив так, що стало питання про хіротонію і якби не благословення духівника, я б досі не рішився на цей крок. Часто сумую за дияконством. Деколи сниться як одягаю стихар, подвійний орар, поручі, камілавку, в руках дияконська свічка і я виходжу на амвон Черкаського Михайлівського собору щоб голосно сказати восстанітє перед початком всенічного бдіння. Я запам'ятав це своє останнє восстанітє на всенічному бдінні перед святом Вознесіння Господнього 2023 року і тепер воно мені часто сниться, але в цих снах я в різного кольору стихарях завжди. В тих стихарях, які тепер подаровані на молитовну згадку моїм співбратам дияконам і в яких вони тепер служать далі.
Все що було минулося і розтануло наче білий дим.
BY НЕ капелан☦
Share with your friend now:
tgoop.com/ne_kapelan/281