Обранці духів ✙

Коли ми розпочали свою роботу, хтось тихо й обережно постукав у двері. Через деякий час увійшов маленький чоловік, змарнілий, блідий, у тісному, довгому чорному одязі. Він був подібний до чернечого прислуги. Проте обличчя цього чоловіка величезними, вогняними й пронизливими очима.
Чітко пам’ятаю, що мимоволі відчув страх перед цим чоловіком, який так гостро зиркнув на нас своїм палаючим поглядом.
— Чого бажаєш? – запитав лікар, насипаючи до гільзи мірку пороху, не підіймаючи очей на гостя.
— Я прийшов викликати для Вас духів! – серйозно відповів маленький чоловік.
Мірка випала з рук мого друга, який здивовано дивився крізь окуляри на промовця.
— Духів? – запитав він, піднявши руки.
— Так – духів, – спокійно сказав відвідувач. — То, ким ви є? – лікар розпитував далі.
— Я – «чаклун», шаман! – прозвучала байдужа відповідь. – Я отримав ці знання з тундри Малої Землі, де кочові племена володіють таємницею спілкування з мертвими та духами.
— Дуже цікаво! – зрадів лікар. – Але ж ви тут не можете викликати душ померлих чи якихось духів?
— Можу! Можу хоч вже, – усміхнувся ша- ман. – Тільки це коштує три карбованці, панове!

Фердинанд Оссендовський "Тіні похмурого Сходу"

Якщо Вам цікаво, що було далі - замовляйте книгу 🙂
https://pxpublisher.com.ua/tin-pohmurogo-shodu-za-kulisamy-rosijskogo-zhyttya/

Видавництво Руслана Халікова

Тінь похмурого Сходу: За кулісами російського життя — Видавництво Руслана Халікова

Запропоноване видання містить переклад нарисів із мандрів Росією польського письменника, мандрівника, вченого і містифікатора – Фердинанда Оссендовського (1876-1945).

www.tgoop.com/obranciduchiv/7300

703 viewsOct 10 at 16:00

Коли ми розпочали свою роботу, хтось тихо й обережно постукав у двері. Через деякий час увійшов маленький чоловік, змарнілий, блідий, у тісному, довгому чорному одязі. Він був подібний до чернечого прислуги. Проте обличчя цього чоловіка величезними, вогняними й пронизливими очима.
Чітко пам’ятаю, що мимоволі відчув страх перед цим чоловіком, який так гостро зиркнув на нас своїм палаючим поглядом.
— Чого бажаєш? – запитав лікар, насипаючи до гільзи мірку пороху, не підіймаючи очей на гостя.
— Я прийшов викликати для Вас духів! – серйозно відповів маленький чоловік.
Мірка випала з рук мого друга, який здивовано дивився крізь окуляри на промовця.
— Духів? – запитав він, піднявши руки.
— Так – духів, – спокійно сказав відвідувач. — То, ким ви є? – лікар розпитував далі.
— Я – «чаклун», шаман! – прозвучала байдужа відповідь. – Я отримав ці знання з тундри Малої Землі, де кочові племена володіють таємницею спілкування з мертвими та духами.
— Дуже цікаво! – зрадів лікар. – Але ж ви тут не можете викликати душ померлих чи якихось духів?
— Можу! Можу хоч вже, – усміхнувся ша- ман. – Тільки це коштує три карбованці, панове!

Фердинанд Оссендовський "Тіні похмурого Сходу"

Якщо Вам цікаво, що було далі - замовляйте книгу 🙂
https://pxpublisher.com.ua/tin-pohmurogo-shodu-za-kulisamy-rosijskogo-zhyttya/

BY Обранці духів ✙