tgoop.com/protoijerey/755
Last Update:
Не дуже часто зустрічаюсь із найкращим чином організованим освяченням власної оселі.
Але, слава Богу, буває.
Люди цілою родиною приходять на літургію до храму, потім з ними служимо молебінь (є така необов'язкова, але для деяких регіонів стала традиція, послужити водосвяття перед освяченням. У нас, зазвичай, використовують богоявленську воду), їдемо в 🏠, завершуємо чин освячення нового дому, квартири тощо, молячись разом з усіма членами сім'ї та їх близькими (а не таємно, наодинці з єдиним/єдиною "замовником/замовницею"). Це надзвичайно важливо - роз'яснити людям, що це справді радісне і, обов'язково, спільне сімейне торжество! Безумовно, коротка проповідь стосовно звершеного дійства. Завершуємо чаюванням ☕(і нічого зайвого😉), спілкуємося, зав'язуємо окрім коротких (на цю мить) молитовних ще й особисті дружні стосунки.
Це, як на мене, набагато краще, аніж ситуація "дзвінок-приїзд-освята-прощавайте".
Радий, що є люди, які серйозно і відповідально ставляться до кожного церковного таїнства чи найменш значимого обряду.
Буває так, що люди запрошують священника саме на новосілля, до самого заселення.
Освячення будинку передує святковій трапезі, тож на такому освяченні може бути чимало людей.
Ми, в'їжджаючи колись давно до свого будинку, запросили на освячення нашого духовного родича, о. Димитрія, щоб не я, а він освятив нам дім. Хотілося побути не священником на цій молитві, а власником дому.
Правда, я таки підспівував... ;)
BY Протоієрей Олександр Клименко
Share with your friend now:
tgoop.com/protoijerey/755