Каптьорка ім. Рибакова

Прозоров Л.Р. Славянские культовые и магические практики в эпиграфике средневекового Новгорода ХІ-XV вв. // Исторический формат. - 2020. - №2.

#КіР_рецензія
#КіР_наука
#КіР_джерела

На противагу Ів Левін почитав статтю покійного язичника-науковця Льва Прозорова (Озара Ворона). На відміну від американської дослідниці, він комплексно представляє писемні джерела, за якими можна судити про релігійне життя середньовічних новгородців: літописи, написи на стінах Софійського собору та берестяні грамоти.

Автор будує статтю довкола справді цікавих випадків. Наприклад, він переконливо доводить, що "бунтівні волхви" 1071 і, ймовірно, навіть 1227 років були саме слов'янами-язичниками.

Далі він наводить напис з новгородської Софії кінця ХІ ст.: «Яко Вънега, вороном жьрьце, Хотена Носа в Воротни цела кажа реце». Він, як і А.Гіппіус, вважає цього Вънегу "жерцем воронів", хоча, здається, тут жьрьце - дієслово. В будь-якому разі, хтось ворожив за допомогою ворона і передбачив, що Хотєн Нос живий, - і це порахували таким, що варто записати на стіні християнського храму.

Ще один напис (скрін №1), який один із небагатьох старанно намагалися зішкрябати, ще й дали на нього письмову "відповідь" ("хай руки відсохнуть!"), Прозоров трактує як публічне прокляття, що відсилає до язичницького способу поховання "гридьби в кораблі". І справді: похабне графіті на Золотих воротах ніхто не додумався зчищати чи письмово проклинати його автора. Якщо в цілому безневинний текст, схожий на дитячу лічилку, викликав таку реакцію, імовірно, він мав ясне для сучасників символічне значення, і воно їм дуже не подобалось.

Серед берестяних грамот він звертається до № 794, 849, 955, пов'язаних із боярином Петром Михайловичем. У них всіх згадується Марена, яка іноді ототожнюється з боярською жонкою, але тоді сенс грамот остаточно затуманюється. Прозоров вважає, що доречно бачити у цій Марені міфологічного персонажа, хоча А.А.Залізняк (!) прямо писав про імовірну відсилку до язичницької Богині. На грамоті №955 навіть є загадкове жіноче зображення... і цілком зрозуміле слово пнzда в контексті весільної формули-побажання.

Це захопливо, що й казати. У підсумку, Прозоров визнає, що, ясна річ, більшість новгородців ХІІ століття, скоріш за все, ідентифікували себе як християн, що не заважало їм про всяк випадок час від часу потайки вшановувати Рідних Богів. В той же час, автор "Вопрошания Кирикова" (1150-ті) згадує хрещення дорослих новгородців - ким вони були до того?

Окремо варто відзначити, звісно, літературний талант Прозорова, бо на тлі нудного академічного словоблуддя він справді міг цікаво вибудувати цілком наукову оповідь.

www.tgoop.com/ridnovirstvo/901

402 viewsedited  Jan 6 at 21:09

Прозоров Л.Р. Славянские культовые и магические практики в эпиграфике средневекового Новгорода ХІ-XV вв. // Исторический формат. - 2020. - №2.

#КіР_рецензія
#КіР_наука
#КіР_джерела

На противагу Ів Левін почитав статтю покійного язичника-науковця Льва Прозорова (Озара Ворона). На відміну від американської дослідниці, він комплексно представляє писемні джерела, за якими можна судити про релігійне життя середньовічних новгородців: літописи, написи на стінах Софійського собору та берестяні грамоти.

Автор будує статтю довкола справді цікавих випадків. Наприклад, він переконливо доводить, що "бунтівні волхви" 1071 і, ймовірно, навіть 1227 років були саме слов'янами-язичниками.

Далі він наводить напис з новгородської Софії кінця ХІ ст.: «Яко Вънега, вороном жьрьце, Хотена Носа в Воротни цела кажа реце». Він, як і А.Гіппіус, вважає цього Вънегу "жерцем воронів", хоча, здається, тут жьрьце - дієслово. В будь-якому разі, хтось ворожив за допомогою ворона і передбачив, що Хотєн Нос живий, - і це порахували таким, що варто записати на стіні християнського храму.

Ще один напис (скрін №1), який один із небагатьох старанно намагалися зішкрябати, ще й дали на нього письмову "відповідь" ("хай руки відсохнуть!"), Прозоров трактує як публічне прокляття, що відсилає до язичницького способу поховання "гридьби в кораблі". І справді: похабне графіті на Золотих воротах ніхто не додумався зчищати чи письмово проклинати його автора. Якщо в цілому безневинний текст, схожий на дитячу лічилку, викликав таку реакцію, імовірно, він мав ясне для сучасників символічне значення, і воно їм дуже не подобалось.

Серед берестяних грамот він звертається до № 794, 849, 955, пов'язаних із боярином Петром Михайловичем. У них всіх згадується Марена, яка іноді ототожнюється з боярською жонкою, але тоді сенс грамот остаточно затуманюється. Прозоров вважає, що доречно бачити у цій Марені міфологічного персонажа, хоча А.А.Залізняк (!) прямо писав про імовірну відсилку до язичницької Богині. На грамоті №955 навіть є загадкове жіноче зображення... і цілком зрозуміле слово пнzда в контексті весільної формули-побажання.

Це захопливо, що й казати. У підсумку, Прозоров визнає, що, ясна річ, більшість новгородців ХІІ століття, скоріш за все, ідентифікували себе як християн, що не заважало їм про всяк випадок час від часу потайки вшановувати Рідних Богів. В той же час, автор "Вопрошания Кирикова" (1150-ті) згадує хрещення дорослих новгородців - ким вони були до того?

Окремо варто відзначити, звісно, літературний талант Прозорова, бо на тлі нудного академічного словоблуддя він справді міг цікаво вибудувати цілком наукову оповідь.

BY Каптьорка ім. Рибакова