Εἰς τὴν καθημερινὴν λειτουργίαν τῆς ἁγίας Σοφίας
Οὐκ ἦν δίκαιον τὴν σκιάν μέν τοῦ νόμου
φέρειν ἄπαυστον τῷ Θεῷ λειτουργίαν,
σχολῆς δέ καιρόν τὴν ἀλήθειαν βλέπειν.
ὅ καὶ κατορθοῖ δεσπότης Μονομάχος.

До кожнеденної літургії у Святій Софії
Воістину було невірним навіть тінь від такого закону затвердити:
підтримувати літургію постійну для Всевишнього
замість вільного часу, коли про істину можна було б помислити - 
те, що Мономах натомість володарюючий змінює.

Одна епіграма Івана Чорностопого (Ἰωάννης Μαυρόπους, Пафлягонія, 1000 - Царгород, 1070): був визначний східньоримський поет і єпископ, митрополит Євхатії.

Переклад Івана Денисевича.

З праці Анастазія Синаїтського, ченця VIII-го століття з синайського монастиря Святої Катерини, що зветься ΕΡΩΤΗΣΕΙΣ ΚΑΙ ΑΠΟΚΡΙΣΕΙΣ, Питання і відповіді:

ΞΑ’ ΕΡΩΤΗΣΙΣ· Τί οὖν, καὶ τοῖς Ἕλλησι τοῖς τελευτήσασι πρὸ τῆς τοῦ Χριστοῦ παρουσίας, δεῖ εὔχεσθαι καὶ μή ἀναθεματίζειν;

61 Питання: Чи варто молитися і не проклинати анатемою [як єритиків] тих еллінів [грекомовних язичників сиріч], які пішли з життя перед появою Христа?

ΑΠΟΚΡΙΣΙΣ 1· Μηδαμῶς ἀναθεματίσῃς ἄνθρωπον πρὸ τῆς ἐπιδημίας τοῦ Χριστοῦ τελευτήσαντα· καὶ γάρ καὶ ἐν τῷ Ἅδῃ προσάπαξ καὶ μόνον ἐγένετο Χριστοῦ κήρυγμα. Προλαβών γάρ Ἰωάννης ὁ Πρόδρομος ἐκήρυξε κἀκεῖσε τὸν Χριστόν, καὶ ἄκουσον τοῦ ἁγίου Πέτρου λέγοντος περὶ Χριστοῦ, ὅτι Πορευθείς φησιν ἐκήρυξε καὶ τοῖς ἐν Ἅδῃ πνεύμασι ποτέ ἀπειθήσασιν.

ВІДПОВІДЬ 1: Будь-кого з тих, хто пішов з життя перед приходом Христа, ніяким чином не проклинатимеш анатемою: бо в Пеклі один єдиний раз відбулася [до них як до поганів] проповідь Спасителя. Воістину передбачивши це, Іван Хреститель прорікав, що Ісус туди [відправиться]: май на увазі слова Петра Святого про Сина Божого, що Пішов, як каже, в Ад і проповідував [там Спасіння] душам, які не послухалися.

2. Καὶ γοῦν φέρεται ἀρχαία παράδοσις, ὅτι τις σχολαστικός πολλά κατηράσατο τὸν Πλάτωνα τὸν φιλόσοφον· φαίνεται οὖν αὐτῷ ὁ Πλάτων καθ’ὕπνους λέγων αὐτῷ, Ἄνθρωπε, παῦσαι τοῦ καταρᾶσθαί με· ἑαυτόν γάρ βλάπτεις. Ὅτι γάρ ἁμαρτωλός ἄνθρωπος γέγονα, οὐκ ἀρνοῦμαι· πλήν κατελθόντος τοῦ Χριστοῦ ἐν τῷ Ἅδῃ, ὄντως οὐδείς ἐπίστευσε πρό ἐμοῦ εἰς αὐτόν.

2. Також передається давня оповідь про одного любослова, який Платона філософа дуже проклинав [при читанні його діялогів]: сталося потім, що сам мудрець у сні йому з’явився і так до вченого мовив: Чоловіче, достатньо проклинати мене, бо собі тільки шкоду робиш. Що родився грішним, я не заперечую; однак перед тим, як Христос спустився до Геєни огненної, воістину ніхто до мене не вірив у Спасителя. 

3. Ταῦτα δέ ἀκούων μή νομίσῃς εἶναι πάντοτε ἐν τῷ Ἅδῃ μετάνιαν· ἅπαξ γάρ καὶ μόνον τοῦτο γέγονεν, ὅτε ὁ Χριστός ἐν τοῖς καταχθονίοις κατελήλυθε, τοὺς ἀπ’αἰῶνος κεκοιμημένους ἐπισκέψασθαι.

3. Маючи на увазі все це, що ти почув, не подумай, що у Пеклі можливість навернутися [до Господа Бога] вічною є: сталося це один єдиний раз, яко Христос спустився до підземель аби зустріти тих, хто зі світу нашого пішли туди. 

Джерело: Marcel Richard, Joseph A. Munitiz, ANASTASII SINAITAI QVAESTIONES ET RESPONSIONES, 2006.

παραμυθία, consōlātio, ѹтѣшение = розрада

Лексика Острозької Біблії:

наказа́нїе (повчання) = παιδεία, ας, ἡ = disciplīna, ae, f.

Лексика Острозької Біблії:

ра́зꙋм꙽ (розуміння) = σύνεσις, εως, ἡ = sapientia, ae, f.

Я поспішаю повідомити всім, хто читає мої дописи, що я шаную конструктивну критику, я люблю діалогувати, однак якщо це просто палець вниз і все - мені не зрозуміло для чого його залишати без критики, тобто заради чого та незгода. Якщо хтось з вас розуміється краще, поясніть, вкажіть на вірну дорогу, якщо вона дійсно є. Але мої опінії я теж буду захищати, бо те, що роблю і чим займаюся, має сенс і обгрунтувати інтелектуально я зможу.
Тому давайте діалогувати, якщо тут зібралися люди, які шукають знання і люблять мислити.

Якщо задатися питанням, яких мужів світової літератури породила Східньоримська Держава, передусім варто згадати Романа Солодкоспівця (бл. 485-562 р., часи правління Юстиніяна імператора). Клірик, поет й творець релігійних гімнів, які склав, за легендою, близько тисячу, звуться вони κοντάκια, кондаки. Так Менологій Василія ІІ, церковний календар з синаксирієм XI-го століття, предає історію про талант побожного поета: 

Τῇ αὐτῇ ἡμέρᾳ, μνήμη τοῦ ὁσίου Ῥωμανοῦ τοῦ ποιητοῦ τῶν κοντακίων. Ὁ ὅσιος Ῥωμανός ὑπῆρχε μέν ἀπό Συρίας, διάκονος τυγχάνων τῆς ἐν Βηρυτῷ ἁγίας ἐκκλησίας· καταλαβών δὲ τὴν Κωνσταντινούπολιν ἐπί τῶν χρόνων Ἀναστασίου τοῦ βασιλέως, ἀπῆλθε καὶ κατέμενεν ἐν τῷ ναῷ τῆς ὑπεραγίας Θεοτόκου εἰς τὰ Κύρου, ὅπου καὶ τὸ χάρισμα τῶν κοντακίων ἐδέξατο. Ἐν εὐλαβείᾳ γὰρ διάγων καὶ διανυκτερεύων καὶ λιτανεύων ἐν τῇ παννυχίδι τῶν Βλαχερνῶν, ὑπέστρεφε πάλιν εἰς τὰ Κύρου. Ἐν μιᾷ δὲ τῶν νυκτῶν, κοιμωμένῳ αὐτῷ ἐφάνη καθ’ὕπνους ἡ ὑπεραγία Θεοτόκος, καὶ επέδωκε τόμον χάρτου καὶ εἶπε· "Λάβε τὸν χάρτον καὶ

κατάφαγε αὐτόν." Ἐνόμισεν οὖν ὁ ἅγιος ἀνοῖξαι τὸ στόμα καὶ καταπιεῖν τὸν χάρτιν· ἦν δὲ ἡ ἑορτή τῶν ἁγίων Χριστουγένων. Καὶ εὐθέως ἐγερθεὶς ἐκ τοῦ ὕπνου ἐθαύμαζε καὶ ἐδόξαζε τὸν Θεόν· εἶτα ἀναβάς εἰς τὸν ἄμβωνα ἤρξατο τοῦ ψάλλειν· "Ἡ παρθένος σήμερον τὸν ὑπερούσιον τίκτει." Ποιήσας δὲ καὶ ἑτέρων ἑορτῶν κοντάκια ὡς περὶ τὰ χίλια πρός Κύριον ἐξεδήμησεν.

В цей самий [сьогоднішній] день пам’ять про Романа святого, який кондаки складав. Святий Роман з Сирії був, у Бейруті унаслідував посаду прислужника в [одній] церкві святій. До Царгороду перебравшись за часів Анастазія імператора, [світське міста цього] покинув щоб бути у храмі Богородиці Пресвятої, який у районі Киру знаходиться, де і отримав дар складати кондаки. Проводячи він у страху Божому та молитвах бдіння у районі Влахернії, потім знову до Киру повернувся. І однієї ночі, як він спав, у сні йому Богородиця Пресвята об’явилася: простягнувши йому сувій один, так мовила: “Візми цей сувій і з’їж його”. Послухався богобоязний і вклавши у вуста свої той сувій, воістину з’їв його: сталося це на свято Рождества Христового. І одразу від сну пробудившись з чуттям дива, тоді Бога він возславив. Після того, пішов і піднявся на кафедру й почав співати: “Богородиця сьогодні родила того, який вищої сутности є”. Після того, як сотворив [поет] до інших праздників [православних] близько тисячу кондаків, до Господа відправився.

Джерела: 
1. Andreas Rhoby, Der byzantinische Literaturhorizont. Griechische Literatur vom. 4 bis zum 15. Jahrhundert und ihr Kontext, @ copyright Leibniz-Institut für Ost- und Südosteuropaforschung, Rechte vorbehalten, 2018. 

Хочу повідомити, що переклад з давньогрецької на українську праць Івана Дамаскинського Яким чином людина є образом Божим та Зі скарбниці Православ'я Нікети Хон'яти є завершиними.

Також хочу нагадати, що готуються переклади:
1. Лист проти аріян Анастазія Великого (з давньогрецької);
2. Лист 51 Амброзія Медіоланського до імператора Феодосія (з латини);
3. Устав святого Бенедикта (з латини).

У латиномовному західному світі інтелектуали теж мислили про долю тих, хто пішов з життя, ще перед появою Сина Божого. Це переклад відповіді святого Августина (Отець Церкви між IV-V ст.) з EPISTOLA 164 ( - оригінал залишив у коментарях), який протягом листування з єпископом Еводієм пояснює про те, що ми можемо хоча б уявити про долю тих, хто пішли з життя перед появою Христа (відповідь, яку ви вже читали в Анастазія Синаїтського, ченця VII-го ст. Синайського Монастиря святої Катерини, в ΕΡΩΤΗΣΕΙΣ ΚΑΙ ΑΠΟΚΡΙΣΕΙΣ, питання 61). 


Ев.: Якби ж поетів та філософів славних Христос звільнив із Пекла¹! 

Авг.: Воістину нерозсудливо думати про те, що з ними відбулося. Якби ми могли сказати про тих, хто там тоді знаходилися, що геть усі були [Спасителем] звільненими, то хто не був би вдячним, якби ми змогли це довести? Зокрема, маючи на увазі деяких серед них, хто трудилися над словом й дружньо нам відомими постали, ми, натомість, їхнім словом й вмілістю дивуємось; не тільки поети та оратори богів неправедних народних,

які вартують тільки осміху й невизнання, у власних працях описували, але часом бувало, що деякі з них Бога єдиного і вірного визнавали, хоч й слідували забобонам та іншим звичаям [язичницьким]; були, натомість, ті, які про це говорили не тільки віршовано чи у складених промовах, але й у філософських доктринах; було багато тих, чиї свідчення до нас не дійшли, однак з їхніх власних писань ми особистостей вивчали, яких життя якимось чином славу заробило: крім відсутньої шани до Бога, в чому помилялися, і віддаючи шану практикам, які були серед громадян прийнятими, творінню служили замість того, щоб його Творцю служити, натомість, риси особисті, як немарнотратність, врівноваженість, моральна чистота, тверезість, нехтування смертю заради існування батьківщини, оберігання віри, не тільки громадянам, а й ворогам як за зразкову поведінку [в тих писаннях] представляються. Однак якщо ці якості проявляються не заради вірного й справжнього милосердя², але заради зверхньости пустої, яка людської похвали та слави жадає, то вони спустошуються і якимось чином даремними стають; однак, якійсь інтимній частині душі [нашої] ці чесноти можуть подобатися так, що цим особистостям, в яких ті якості проявлені були, ми бажали б або комусь окремо, або зовсім всім від мук пекельних звільнитися: і постають тут почуття людські, які мають рахуватися зі справедливістю Творця. 

¹ Стосується першого листа Петра святого до Римлян, глави ІІІ, вірші 18-21. 
² Дійсно, справжнє християнство - є істинним милосердям!

Μ. Τ. ὁ Κ. Παπιρίῳ τῷ Παίτῷ
Ἐχθές ἀφῖγμαι πρός τὴν Κύμην, αὔριον δ’ἴσως [ἀφίξομαι] πρός σε. Ἀλλ’ὅτε περὶ τοῦδε ἀψευδῶς γενησόμενον ἐμοί ἔσται, ὀλίγον ἔπειτα σοῖ ἀγγελέομαι· ὁμοίως εἰ ἐπί τὴν ὕλην τὴν Ἀλεκτόριαν Μᾶρκος ὁ Καιπάριος ἐμοί ἐτετεύχειν, αὐτόν μέν ἠρωτήκειν ἐγὼ τι σύ πράττῃς, ἐκεῖνος δέ ἤγγελκε σε ἐπί κλίνης ὄντα, ὅτι τοι ἐπί τῶν ποδῶν ἠργάζου. Χαλεπῶς μέν ἐνήνοχα, ὡς ἐμοί δέδεκε, ἀλλ’ὁμοίως μέν βεβούλευκα ἀφικνέεσθαι πρός σε τοῦ ἐπισκοπέειν καὶ συνδειπνέειν χάριν. Οὐ γάρ νομίζω σε μάγειρον ἀρθριτικόν ἔχειν. Ἀνάμενε τὸν οὖν μέν πρόξενον τὸν οὐδαμῶς ἀδηφάγον, δέ τὸν δείπνοις τοῖς δαπανηροῖς ἐχθρόν. 

Раджу всім, хто займається вивченням давньогрецької й латини, перекладати. Це - мої намагання (які б не були) повторити аттичну мову: переклад одного листа Чичерона, тобто зі зразкової золотої латини на аттичну мову.

Читайте, перевірятйте, розумно критикуйте.

Друзі, сьогодні у Видубицькому монастирі, в церкві святого Даниїла, о 16:00, буде панахида за моїм братом Данилом, який минулого року відправився πρός τὸν Θεόν при бойовому завданні.
Також в це Воскресіння згадаємо його у храмі святого Димитрія (Константинопольський патріярхат), в Болонії.

Уточнення щодо панахиди в церкві святого Даниїла: панахида буде о 18.15, натомість о 16.00 почнеться тільки служба.

Братіє во Христі, всі, хто очікують Воскресіння Христового, я хочу особисто вас привітати. Крім спасіння кожному з нас, я бажаю воскресіння України.

Мій брат відправився до Отця на Страсну П'ятницю, тому я не можу його не згадати наступними словами, з якими я його рік тому провів...

"Знаю воістину, брате, що торжество Правди і Справедливости над беззаконнями відбудеться. І я, мій улюбений, і ти воз'єднаємось тоді, коли прийду до тебе, аби ми разом відсвяткували і нашу довгоочікувану зустріч і тріумф Воскреслої України. 
Я любив тебе дуже, люблю ще дужче і любов мою до тебе я доглядатиму як янголи, які ніжно доглядають сади в Парадизі… До тебе вона єдина і неповторна.
Молив не раз Отця нашого, що був би щасливий за твоє життя своє покласти.
Ти навіки будеш частиною мого тіла і духа мого. Як думаю про тебе, груди мої тяжіють, щоб впасти в підлогу, у поклін перед образом твоїм.
Ти не пішов як мученик. Тебе батько побачив з блаженною усмішкою.
Тепер нестиму світло у цьому світі і в твоє ім’я…"

Καλή Ἀνάστασι!

Поспішаю повідомити вас: моя бібліотека поповнилась ще чудовим одним стародруком (1721 року). Філософський труд - Про природу речей Лукреція.

https://youtu.be/UnsmRTktpSY?si=_XlsBitDq2Chh-g7
Я дуже люблю ці співи, дуже сподіваюся, що будуть вони поширюватися по українських церквах.