tgoop.com/svoe_ridne/384
Last Update:
ми пробули в цьому гуцульському селі 8 годин, після яких мені стало зрозуміло, чого їх усіх туди тягнуло: параджанова, франка, лесю українку, кобилянську, грушевського, хоткевича, стефаника й черемшину
сьогодні наснилося, що написала сюди про нього, а отже, тримайте, криворівня!😁
📍першою зупинкою стала хата-музей, де знімали «тіні забутих предків», локація — хата йвана.
екскурсію нам вела пані василина — ошатна, внутрішньоаристократична селянка (відразу згадала «некультурну» кобилянської про неймовірну гуцулку, яка благородно курить люльку й обирає жити самостійно)
можете уявити: строгий костюм, вчителька за освітою (до речі, вчителька російської. розповідала, що їй виплачували зарплату на 15% вищу за зарплату її подружки, вчительки української), купа екскурсій на день, а зранку догляд за двома коровами, а ще ж треба сходить до церкви й наготувати їсти. неймовірно освічена й має свій унікальний світогляд. каже, що не може без людей. сродна праця) сміялися, що ми о 10 ранку ледь змогли прокинутись, аби до них доїхати, а сімдесятирічна (70!!!) жінка вже встигла все на світі. а ще живе в будинку, де зупинявся коцюбинський
пані василина потрапила до цього музею, коли вийшла заміж за правнука бабці, що жила прямо в тій хаті, де знімали «тіней». а отже, ми слухали перекази з других вуст. оскільки екскурсоводка теж застала багато звичаїв як гуцулка, зазначила, що коцюбинський не написав жодної неправди: все з життя, із традицій.
попри те, що ми багацько і так знали і про текст, і про фільм, і про зйомки — сиділи з відкритими ротами, така вона магнетична і як сильно оживляє пам'ять про те, що було тут 60 років тому.
після екскурсії поки разом їли морозиво, розповідала про франка. про те, як вчив прабабцю збирать гриби, на якому камені сидів, з ким спілкувався.
і так, я вивчаю літературу, й для мене ці люди не забронзовілі, але в криворівні я сиділа й думала: «божеее та це ж просто дід»😁 ніби він ось-ось звідси пішов і тут ще пам'ятають лавочку, на якій він сидів
поруч із нами постійно бігав маленький хлопчик. пані василина ділилася, що онук, наслухавшись від неї, часто проситься провести екскурсію самостійно. а отже, тяглість буде й далі🥰 наостанок, нам побажали обов'язково зберігати зв'язок з минулим
📍згодом ми пішли до церкви, яка височіє на пагорбі з 18 століття. казали, що страшенно намолене місце. (а ще тут теж були зйомки «тіней») воно так і відчувається, хоч всередину ми не потрапили й не зустріли того, священника, від якого всі в захваті
прямо на території церкви — гуцульські могили. і боже, які вони всі красиві, в народному одязі, просто осяйні! поруч кладовище, ті ж відчуття захоплення, але водночас сумно, бо, наприклад, в мене того нема: не кажучи про осяйність і про красивезні хрести, деяких моїх предків і могил не позалишалося, бо голодомори й оце все.
але пам'ять є й пані василина сказала її берегти
для нас у цьому всьому урок не тільки про те, як треба плекати своє; як твоє зайняття й місце допомагає не старіти внутрішньо; про те, що варто вивчати твори з огляду на живий ландшафт, де вони творилися;
а й про спосіб зображення наших великих митців: не їх зменшувати до нас, простих смертних, а нас збільшувати до статусу "людина", який зобов'язує до чогось нехай маленького, але великого. це надихає
BY своє'рідне
Share with your friend now:
tgoop.com/svoe_ridne/384