tgoop.com/yelagina_poetry/222
Create:
Last Update:
Last Update:
ріка яку так і не виплакав не витруїв
не приструнив
сині долоні дощу обійміть мене обступіть
стане колись людиною із райдужками голубими
у синій долоні любови назбирана жимолость
це ти замилований ангеле
падаєш побіля дверей
це ти моя пам'яте знічена — пролісок у петличці
розписані сорочки
жакети твої габардинові
іменник чоловічого роду вічної однини
рікý що я так і не виплакав
бо сльози усі під коренем
зір якого замало нам — випусти відпусти
ти знаєш відлига скоро — звільняти усе наболене
прийдуть твої невпокори
золочені заспіви
і ось я стою поміж люстер — по тілу вогні та узори
весь у твоє повбирався —
одсвіти урізнобіч
і всі мої голови-свічі танцюють на скельці розталому
якби ти до них обернувся
сказав би що личить
BY єлагіна|тексти
Share with your friend now:
tgoop.com/yelagina_poetry/222