tgoop.com/yelagina_poetry/223
Last Update:
час її
як заболить і виясниться вся
як стане рівно перед чорним плугом
цієї ночі
стугонить послухай
ячить зі сподів
й беззіркових вікон
і креше іскру над чолом велику
немов метелик втоплений в янтар
вона заходить у найглибші м'язи
і навіть не відкривши рот розказує
свій править суд
й уквітчує вівтар у власнім домі
зла і одміліла
все розтуляє розтуляє вилом
з грудини виступаючи пожаром
як вершники пливуть понад містами
вона вогонь на шахівницю ставить
й себе у латах женить на собі
йде тінь на тінь по золотій каймі
в очах її — гляди ж не прогніви
цю гоноровість гостру і самітню
од вітру затріпоче одяг літній
і зорі вийдуть на хиткий парад
у поле збагровіле бірюзове —
де всесвіт розтривожений і сонний
нарешті відповість на її зови
так діставай з обвуглених шухляд
косматі гриви дорогі убрання
це ти любове кожна як остання
вже приміряєш свій гіркий наряд
і там де янгол серед гри присяде
на власних крил заломлені краї
там рух її і заспіви і влада
і час її
BY єлагіна|тексти
Share with your friend now:
tgoop.com/yelagina_poetry/223