tgoop.com/zaec_88/7
Last Update:
Забавно, вперше я побачив вогні пожеж і артобстрілів саме в селищі Піски. Ішов дорогою від Республіки Міст глибокої ночі, а зліва увесь обрій був в вогні, розриви приходили саме там куди йшли ми. Прекрасне видовище, заворожує. Страху нема, ти дивишся на це як на стихію, здається ніби можна простягнути руку і торкнутись вогню, як водоспаду. Щось гарніше то хіба кривавий захід сонця, або випалювання фосфором противника вночі.
Сьогодні місце де ми йшли це поверхня Місяця, а безпечний Міст куди прилітало раз в сто років — роздовбаний чуть більше ніж повністю. Схоже, Піски падають. Хто вчергове обісрався і чому там нема арти — питання риторичні. Для мене це село завжди було Початком, монументом добровольчому руху, землею яка ховала нас на нічні виходи і легко стелилась під ногами додому. Чи шкода? Так.
Але ці всі символи і землі не варті нічого без людей, мені приємно що мої друзі рубаються зі мною разом, а не героїчно лишились обороняти свій дім, Херсон.
Марік, Піски, Сєвєр — можна відкотить назад, а от двухсотих не відкатиш.
BY Пожилой ЗСУшник
Share with your friend now:
tgoop.com/zaec_88/7