Через свою нерегулярність відвідування мереж та п'ятий рік життя без календарів, я пропустив день народження великої Людини.

Тарас Компаніченко — співець агресивно-української правди, націотворчого реваншизму і тріумфу українського Духу.

Людина гігантичного серця, без подвійного дна і неосяжних висот думки.

Від початку важковагової війни добровільно став до лав ЗСУ. На своєму авторитеті та завдяки виразній творчій обдарованості провів найефективнішу морально-вольову мобілізацію свідомого українства.

Плоди його праці виявилися врази дієвішими, попівняно з формалізованою роботою територіальних центрів комплектації.

Наш Тарас — по нині проходить службу в ЗСУ, заступає на бойові чергування та гідно виконує місію Деміурга-натхненника української вендети. Тарасик на постійній основі відвідує наш підрозділ, а головним чином під час бойових.

Дякуємо Тарасу за внесок у спільну комбативну справу, за приклад найвиразнішої Людскості і неперевершене вміння словом мотивувати до чину.