tgoop.com/zeigarnikeffect/4711
Last Update:
Колоніальний статус, комплекс народництва та українська класична музика. Конспект короткої лекції Юрія Чекана.
Хоч я досі скептично ставлюсь до колоніального дискурсу щодо нас, але є дуже схожі риси. Наприклад, у подкасті Правила гри говорять, що так звана меншовартість — це прямий наслідок колонізації, коли колонізовані продовжують сприймати себе через погляд колонізатора. Колонізатор нав’язує народу примітивність, екзотичність культури, а потім народ сприймає цей конструкт як питомо своє. Так у нас із тим, що ми називаємо «народною» культурою, і репрезентуємо себе так, як презентували нас московити за царя та за секретаря. Плюс постійні порівняння себе з метрополією зі сходу чи заходу. А часто просто зміна знаку колонізатора на протилежний — типу «совок/рускій мір, але українською».
Тож що ж говорить Чекан.
Треба побачити спільний базис і фундамент, який тримає українську культуру як спільну цілісність. Київський музичний авангард — одна з важливих ланок цей базис побачити.
Важливе подолання російської ідеології народництва — шкідливого вірусу, яким у 19 столітті була (переважно, прим. Зейгарнік) інфікована українська культура та який не подоланий до сьогодні.
Наприклад. Барокова композиторська школа 17-18 століть столітті, що була орієнтована передусім на традицію західної Європи. Соціальним інститутом була церква. Вона спиралась на хоровий спів.
Наступна школа — романтична, 19 століття. Соціальним інститутом була держава. Система жанрів, вже світських, були опера, хорова, симфонічна та оперна музика. База спиралась на українську пісенність та українські теми. Хоч зовні вона подібна до всіх національних романтичних шкіл, що були у той час по світу, але за українцями не стояло власної держави. Школа працювала не завдяки, а всупереч, проте, була в парадигмі російського народництва.
Найяскравіше воно втілене у «могучєй кучкє» — ідеологія імперців: тріада «самодержавіє, православіє, народность» та «за вєру, царя та отєчєство». Вона базувалась на подібних до рамантизму принципах — народності, демократизму та реалістичності. Демократизм — у спиранні на жанри, які залучали вербальні канали — опери, програмної симфонічної музики та романсу. Бо щоб зрозуміти сонату, тріо чи квартет - треба з дитинства виховувати слух. А оперу може сприйняти будь-хто: там є герої, сюжет, слова, якийсь історичний чи патріотичний сюжет — все зрозуміло. Така собі популяризація.
Друга складова комплексу народництва — народність. Композитори-кучкісти та інші народники спиралися на селянський фольклор та мовну інтонацію. Схоже на романтичну традицію, але цей фольклор був переважно російським. А коли Олександр ІІІ заборонив виконувати опери іноземними мовами — тільки у перекладі російською, почалась експансія російської опери.
Саме вплив цієї інфекції відчувається досі. Зламати цю традицію чи не перші намагались композитори Київського авангарду 1960-х, які орієнтувались на західну традицію, а не російську.
BY Зейгарнік Ефект
Share with your friend now:
tgoop.com/zeigarnikeffect/4711